Мабуть, усі бачили (або й самі були учасниками) таку картину: дорослий намагається нагодувати дитину корисною і поживною (на його думку) їжею, а дитина намагається цьому опиратися: відвертається (а то й зовсім утікає з-за столу), стискає зуби, випльовує продукти. Після цього дійства зазвичай чадо залишається ненагодованим, батьки перебувають у стані емоційного виснаження, а оточуючі ще можуть прокоментувати, що, мовляв, розбалували дитя, "от у наш час…"

Дійсно, часто в дітей 3-7 років з'являється небажання їсти певні продукти або, здавалося б, повна відсутність апетиту. У більш ранньому віці такі діти можуть їсти "лише під мультик", або "тільки перемелене блендером" чи "м'ясо не любить, а котлети/пельмені їсть". Така харчова поведінка схильна закріплюватися і ставати звичною для родини. У принципі, якщо дорослі готові будувати своє життя навколо цих дитячих звичок або якщо такий режим харчування НЕ ЗАГРОЖУЄ ЗДОРОВ'Ю малюка, то далі можна не читати.

Якщо ж вам здається, що раціон вашої дитини треба міняти, то ласкаво просимо - будемо розбиратися.

По-перше, варто зазначити, що організм таких маленьких дітей (3-7 років) ще не здатний створювати великі запаси поживних речовин, тому бажано, щоб їжа надходила регулярно. Також цей період у житті людини - час активного росту тіла та розвитку мозку, тож організм постійно потребує достатню кількість "будівельного матеріалу".  Лікарі у нашій країні радять для дітей дошкільного віку дотримуватися 4-5-разового харчування (3 основних прийоми їжі та 1-2 додаткових).

Тобто, дитина має потребу харчуватися регулярно і повноцінно, витрачає багато енергії на фізичні та розумові потреби. Тож чому так часто у цьому віці зустрічаються так звані "малоїжки" і "нехочухи"?

Як зазначає російська психологиня Катерина Мурашова, у природі рідко коли певне явище має лише одну функцію. Наприклад, харчова поведінка: окрім функції добування поживних речовин вона забезпечує людині ще й комунікацію, тобто спілкування з собі подібними, емоційне ставлення одне до одного (тим, кого ми любимо чи поважаємо, ми ладні віддавати найкращі шматки, та й для багатьох представників старшого покоління нагодувати онука = виявити любов) та навіть соціальний статус: чого варті хоча б новорічні фото за пишним столом чи саме існування "статусної" дорогої їжі (трюфеля, фуа гра, дорогі вина тощо), яку можна скуштувати у дорогих ресторанах, показавши свій достаток. Тож, дитина, проявляючи нетипову харчову поведінку, вирішує часто зовсім не питання споживання калорій. Найчастіше малюк таким чином вибудовує стосунки з найближчими людьми.

Отже, батьки, вирішили налагодити збалансоване харчування свого малюка. Що для цього треба?

Та сама  Катерина Мурашова зазначає, що для цього потрібна лише впевненість у тому, що ви робите, і 8 "чарівних" фраз (якщо говоримо про 4-разове харчування).

По пунктах:

• Ранок. Дорослий ставить перед дитям (хай це буде Катя) тарілку зі сніданком, і промовляє: "Катю, сніданок", - і відвертається, займаючись своїми справами. Дитина у цей час може відсунути їжу, з'їсти хліб з чаєм, проігнорувавши основну страву чи  вирішити скуштувати все запропоноване - не має значення.

Через 10-15 хвилин лунає ще одна "чарівна" фраза: "Катю, все?". Катя може почати доїдати те, що хоче - тоді дорослий чекає. Коли дитина дає зрозуміти, що більше не хоче, залишки їжі з тарілки викидають (ні, мамі не можна доїдати. І Рексу теж)

Уся їжа прибирається з доступу малюка до наступного прийому їжі.

• Обід. Дорослий ставить перед дитиною її обід (неважливо, це перше, друге і компот чи паста болоньєзе - усе залежить від традицій харчування у сім'ї та вибору дорослих, чим годувати). Лунає фраза: "Катю, обід".  Так само через деякий час наступні слова: "Катю, все?"

Ніяких умовлянь, погроз чи розхвалювання приготованого. Поїла Катя - добре, не поїла - у смітник.

По аналогії "кодові" слова супроводжують кожен наступний прийом їжі.

Психологиня наголошує: навіть якщо ваша дитина за весь день відмовиться від усього, не варто боятися за її здоров'я - юні організми мають велику стійкість до подібних ситуацій - це закладено природою. Єдине, що має бути в необмеженому доступі - чиста питна вода (не компот, чай чи сік, а саме вода).

Перевірено: результат батьки побачать через 1-3 дні.

Звісно, батькам чи старшому поколінню буває важко утримувати свої позиції, особливо, коли малюк починає захищати свої харчові звички, але варто пам'ятати, хто тут дорослий і встановлює правила. Ви ж не дозволяєте своєму синові бігти на червоне світло світлофора лише тому, що йому так хочеться? Бо є правила дорожнього руху встановлені дорослими, і не без причини - це питання здоров'я і життя. Так само, як і з харчуванням, до речі. Як казав відомий лікар Євген Комаровський, "дитинча не керує зграєю - це закон".

Просто на початку використання даної методики поясніть, що: "У нас вдома тепер їдять так"

Звісно, це не означає, що малюка треба якось ображати, карати чи лишати чогось без пояснень. Просто на початку використання даної методики поясніть, що: "У нас вдома тепер їдять так". Якщо ваш малюк захоче сльозами переконати вас, можна сказати: "Я розумію, ти не звикла, Катю, я тобі співчуваю, але тепер у нас такі правила на кухні".

До речі, такий спосіб виховання дітей не є чимось інноваційним чи скандальним. Памела Друкерман у своїй відомій книзі "Французькі діти не плюються їжею. Секрети виховання з Парижа" розповідає, що французи традиційно використовують саме такий підхід: триразове харчування (для малюків допускається підвечірок між обідом і вечерею), по можливості кожного разу свіжоприготована їжа (не обов'язково, але бажано), відсутність перекусів. А ще - тверда батьківська позиція: французькі діти з самого малечка знають, що є непорушні правила, які встановлюють дорослі, а є  те, що може вирішувати дитина. Питання безпеки, сну, харчування та інші важливі речі - у компетенції дорослих.

Можливо, така стратегія поведінки є однією з причин, чому французи вважаються однією з найздоровіших націй Європи, незважаючи на досить велику кількість жирів та червоного м'яса у раціоні. Зрештою, у Парижі просто не прийнято харчуватися фастфудом, та ще й на ходу - домашня їжа, приготована  власноруч, з'їдена у певний час - це, як то кажуть, комільфо.